Уроки мудрості

Глечик з тріщиною

Жила-була літня китайська жінка, у якої було два великих глечика. Вони звисали по краях коромисла, що лежить у неї на плечі. В одного з них була тріщина, в той час як інший був бездоганним і завжди вміщував в себе повну порцію води. В кінці довгого шляху від річки до будинку старої жінки, глечик з тріщиною завжди залишався заповненим лише наполовину.

Протягом двох років це відбувалося щодня: стара жінка приносила додому завжди тільки півтора глечика води. Бездоганно цілий глечик був дуже гордий своєю роботою, а бідний глечик з тріщиною соромився свого недоліку і був засмучений, що він може робити тільки наполовину того, для чого він був зроблений... через два роки, які, здавалося, переконали його в нескінченній власної непридатності, глечик звернувся до старої жінки:

-Мені соромно за мою тріщини, з якої всю дорогу до твого дому завжди біжить вода.

Стара жінка усміхнулася:

-Ти помітив, що на твоїй стороні доріжки ростуть квіти, а на боці іншої глечика-ні? На твоїй стороні доріжки я посіяла насіння квітів, тому що знала про твоє недоліку. Так що ти поливаєш їх кожен день, коли ми йдемо додому. Два роки поспіль я могла зрізати ці чудові квіти і прикрашати ними стіл. Якби ти не був таким, який ти є, то цієї краси не було б, і вона не чинила б честі нашого дому."

...У кожного з нас є свої зовсім особливі дивацтва і недоліки. Але є особливості і тріщини, які роблять наше життя настільки цікавою і гідною. Просто потрібно кожного сприймати таким, який він є, і бачити в ньому гарне.

Отже, всі мої друзі з "тріщиною в глечику"! Радійте чудесним днях і не забувайте насолодитись запахом квітів на вашій стороні стежки!..:)

Притча про дружбу

Жив на березі моря старець. Був він зовсім один, і нікого у нього не було на всьому білому світі.

І ось одного разу пізно ввечері він почув стукіт у двері. Старий запитав:

– Хто там?

За дверима йому відповіли:

– Це твоє багатство.

Але старець відповів:

– Колись я був казково багатий, але це не принесло мені ніякого щастя.

І не відкрив двері. На наступний день він знову почув стукіт у двері.

– Хто там? – запитав він.

– Це твоя любов! – почув він відповідь.

Але старець сказав:

– Я був любимо, і сам любив шалено, але це мені не принесло щастя! – і знову не відкрив двері.

На третій день до нього знову постукали.

– Хто там? – запитав старий.

– Це твоя дружба! – почув він у відповідь. Старик посміхнувся й відчинив двері:

– Друзям я завжди радий.

Але раптом... разом з дружбою до нього в житло увійшли і любов, і багатство. І старець сказав:

– Але ж я запросив лише дружбу!

На це ввійшли відповіли йому:

– Ти стільки років прожив на землі, і досі не зрозумів одну просту істину?

Тільки разом з дружбою приходять і любов, і багатство!

Друзі – це рідкісне багатство!

Вони змушують тебе посміхнутися і підбадьорюють.

Вони готові завжди вислухати тебе.

Вони підтримують і відкривають тобі своє серце.

Поділися своїм шматочком щастя

 - А що це у вас в руці?

- Щастя...

- А чому таке маленьке?

- Воно тільки моє. Зате яке променисте та красиве...

- Так, чудово!

- Хочеш шматочок?

- Напевно...

- Давай долоньку, я поділюся з тобою.

- Ой, воно таке тепле!

- Подобається?

- Дуже... Дякую! Знаєш, мені набагато краще, коли щастя в руці...

- Так завжди буває.

- А якщо я з кимось поділюся?

- Тоді у тебе додасться свого!

- Чому?

- Сам не знаю. Тільки потім воно стане ще теплішим.

- А руки об нього обпекти можна?

- Руки обпікає біль... Щастя не може обпалити... Поділися своїм шматочком щастя з усіма, кому ти бажаєш! І не важливо, скільки повернеться, адже щастя не продається, передавай всім, хто, по-твоєму, заслужив щастя!

ДІЛЮСЯ!